Неділя, 22.10.2017, 23:00

Вітаю Вас Гість | RSS

У 1976 році збудовано нове 3-поверхове приміщення.

Для тогочасної освіти існують свої характерні риси. Однією з них було те, що школа дітям давала дійсно глибокі знання. Підтвердженням цього є те, що дуже добре викладалася українська мова та література; учні Валентини Іванівни Князькової були учасниками 5 республіканських олімпіад (потрібно сказати, що тоді республіканські олімпіади проводились 1 раз на 4 роки!). А в обласних олімпіадах з української мови та літератури учні Валентини Іванівни 8 разів займали призові місця.

http://13Майже всі діти після закінчення Магдалинівської середньої школи вступали у вищі учбові заклади, успішно закінчували їх і вирушали у самостійне життя. Звичайно, були і ледарі, які не хотіли вчитися, але таких- було дуже мало. У ті часи діти були менш розкуті, працелюбніші, старанніші, ніж зараз, вони мали величезне бажання навчатися. Було багато обдарованих, творчих дітей. Вчителі намагалися зробити якнайбільше для розкриття здібностей кожної дитини.

Проте були в системі освіти і негативні риси. Скажімо, більше уваги приділялося вивченню російської, а не української мови. Класи були дуже великі (38-44 чоловік) і ділилися на 2 підгрупи. На урок української мови чи літератури ішов весь клас, а російську мову вивчали окремі підгрупи по черзі. Окрім цього вчителі російської мови отримували більшу заробітну плату. Отже, можна зробити висновок про те, яким було відношення до рідної мови.

У ці часи, мабуть, найактивніше велася позакласна робота. У школі було до 30 різних гуртків. Майже кожен учитель мав групу дітей навколо себе, яким подобався його предмет і які займалися улюбленою правою у вільний час.

Окремо хочеться розповісти про гуртки, якими керувала Валентина Іванівна Князькова. Під її керівництвом довгий час працював шкільний театральний гурток, у якому брали участь не тільки діти, а й вчителі. Добре проявили себе Безкоморна Л., Олійник С., Воробйов С., Сафронова Т., Зібер В., Зеніч Т., Борзовець В., Біленко Л., Манойло С., Тимофієнко Л., Калінович Л., Северин В., Олешко С., Горбонос А., Зозуля І., Самойленко В., Шаренко І., Маручок Д., Шалигін О., Яковлєв А., Бондаренко В., Поміщик В., Руденко І. Активну участь брали вчителі; Князькова В.І.,Білецький В.П., Кіташова Р.Ф., Козуб В.О.,Сафронов В.І., Дусик В.О. та інші. На сцені проходили спектаклі ”Срібна павутина”, ”Голубі олені”, ”Дикий ангел” (О.Коломієць), ”По щучому велінню” (М.Кропивницький), ”Віддавали батька в прийми” (В.Канівець), ”Хто розумніший?” (Т.Волинський, В.Росін), ”Свекор” (С.Васильченко) та багато інших.

За особливі творчі досягнення театральний гурток Магдалинівської середньої школи занесено на обласну дошку пошани.

 

У 1972 році у школі створено літературний гурток "Паростки”, керівником якого була Валентина Іванівна Князькова. На фотографії – перші "паростенята” (2-й ряд зліва направо): Енслінгер Т., Зеніч Л., Глиняна Л., Обозний С., Капшук Л.; (1-й ряд зліва направо): Воротілова Л., Капшук Т., Богуславська Л., Скляренко Л.

 

Я – це моя робота(В.І.Князькова).

Все життя плекала ця жінка, Вчителька з великої букви, ”Паростки” дитячих здібностей. Своє життя, немов той Прометей, роздавала вогники добра, любові, знань своїм маленьким вихованцям, які тепер, ставши дорослими, палахкотять тими вогниками по всій Україні. А деякі вже стали справжніми зірками. І в кожному з них – душа Вчительки.

Народилася Валентина Іванівна Князькова у 1941 році, у с. Гупалівка Магдалинівського району. Закінчила школу з золотою медаллю. Вступила до Запорізького педагогічного інституту. Потім працювала у Новопетрівській середній школі, у Маглалинівській школі робітничої молоді, у Магдалинівській середній школі. Не просто працювала – запалювала в дитячих серцях той жагучий потяг до знань, який змушує дітей не просто готувати домашні завдання, а мислити, творити, задумуватись над долями літературних героїв, оцінювати події з погляду тогочасної сучасності. Її уроки були не просто цікавими – незвичайними. Часто у формі диспуту, а то й театральної замальовки. Валентина Іванівна вміла передбачити і врахувати кожну малесеньку деталь при підготовці уроку, вважала ”найголовнішим, що приведе до успіху не якогось конкретного уроку, а взагалі, таке: любов до справи і дітей, знання їх індивідуальних особливостей, щирість, доброзичливість, повага до школярів, готовність допомогти їм у будь-яку хвилину, прагнення пробудити в учнів інтерес до художнього слова, викладати емоційно, бути артистом у своїй справі. Радість і печаль, захоплення і гнів, іронія і пафос – це зброя учителя, якою він повинен користуватись. Наша щирість до дітей, захопленість предметом, глибокі знання, літературна мова, уміння виразно читати, натхненно розповідати, вести бесіду і диспут, точно виражати свої думки неминуче знайдуть відгук у серцях дітей”. Таким педагогом вона була.

А після уроків починалось інше життя: театральний гурток, літературно-творчий гурток ”Паростки”, більше 20 членів якого стали філологами, школа передового досвіду, індивідуальні бесіди, тематичні консультації, а ще – три-п’ятиденні походи з дітьми по Дніпропетровщині, під час яких діти знайомилися з життєвим шляхом, діяльністю і подвигам своїх земляків-героїв, серед яких М.І.Шкуліпа, М.А.Кропива, Д.П.Нестеренко, М.А.Завірюха та ін. А також записували десятки загадок, прислів’їв, казок, записали весільний обряд, який потім відтворили на сцені. Загалом Валентина Іванівна зі своїми вихованцями пройшла близько 400 км степових доріг.

Найщасливішими днями в житті називали цей час її діти.

”Наш класний ”чарівник” Валентина Іванівна навчала нас любити українську пісню і слово. Вона завжди вболіває за клас, радіє гарним оцінкам, а інколи ”свариться”, угледівши в тому ”капосному”  журналі непередбачену двійку” (Ю.Буднік).

”Мені хочеться стати вчителькою, схожою на Вас, яка зачаровує своїм словом, ніби наповнює мене світлими і добрими почуттями, викликає бажання зробити щось приємне для людей” (В.Базильчук).

”Воно приворожила словом усіх нас. На уроках літератури ми вчилися співчуттю, людяності, вдячності і доброті. Назавжди запам’ятається Ваш голос, з живими нотками, з несподіваними інтонаціями” (О.Галета).

”Для неї всі діти абсолютно рівні, вона ніколи не ділить нас на дурних і розумних, для неї всі ми однакові. Мені подобаються такі вчителі, які віддають всю свою душу, всі свої вміння дітям” (Милосердова А.).

”І ось Ви взяли мене у свій театр. Я пам’ятаю і свою найпершу роль, і останню. Спогади про це будуть зі мною завжди. Ви нас навчили поважати українську мову, старших, берегти свою Батьківщину. Я хотів би ще раз залишитись у нашій школі, хотів би слухати Вас іще сім років. Велике спасибі Вам за те, що навчили мене жити” (Осадчий В.).

”Вона була для нас не просто вчителем і класним керівником. Вона була старшим товаришем, давала нам значно більше, ніж повинен давати вчитель. Наше спілкування завжди виходило за рамки шкільних уроків, було набагато багатограннішим. Потрібно було володіти справжнім педагогічним талантом, щоб діти, які прийшли сюди (гурток ”Паростки”), зрозуміли, що вони обдаровані. У нас не було там вибраних, особливих учнів, не було елітних гуртківців. Я дивуюсь, що кожен, хто приходив у гурток, щось писав, щось творив. Казки, вірші, оповідання, нариси – скільки літературних жанрів освоїли гуртківці. Валентина Іванівна і зараз залишається для мене людиною, в товаристві якої відпочиваєш душею, яка зігріває своєю увагою і добротою. Спасибі Вам, Валентино Іванівно, за те, що Ви є в моєму житті” (Глиняна Л.).

…І в житті десятків ваших випускників. І як же жаль, що ми, одинадцятикласники Магдалинівської середньої школи, не побували на жодному Вашому уроці, не почули майстерно викладеного матеріалу. Але ”проросли” в педагогічному колективі Ваші ”паростки”, Ваша надійна зміна: Надія Петрівна Хилай, Наталія Павлівна Приймак. І вже самі сіють розумне, добре, вічне, продовжуючи справу всього Вашого життя.

1965  -1966 н.р.

Золоті медалісти:

Коваленко Валерій Сергійович

1968-1969 н.р.

Срібні медалісти:

Чвер тка Лідія Іванівна

1969  -1970 н.р.

Золоті медалісти:

 Прудиус Павло Леонідович

1970  -1971 н.р.

Золоті медалісти:

Разводов Василь Васильович, Собко Ольга Анатоліївна

1972-1973 н.р.

Срібні медалісти:

Гончаренко Тетяна Петрівна, Кульбач Наталія Олександрівна, Собко Микола Антонович

 

1973-1974 н.р.

Срібні медалісти:

Сухіна На талія Дем»янівна, Лоза Алла Іванівна,Яценко Наталія Петрівна, Голодюк Надія Іванівна

1974-1975 н.р.

Золоті медалісти:

С танчак Олександр Михайлович

 Срібні медалісти:

Бублик Тетяна Григорівна,  Борбич Таїса Адамівна, Приходько Людмила Михайлівна

1976 -1977 н.р.

Золоті медалісти:

Табунщик Сергій Іванович, Забрудська Олена Сергіївна

Срібні медалісти:

Решетило Людмила Олексіївна

1977-1978 н.р.

Срібні медалісти:

 Котовільчик Ніна Михайлівна, Манойло Ірина Станіславівна,  Губіна Лариса Вікторівна, Глиняна Людмила Григорівна , Обозний С.В.,Капшук Тетяна Григорівна,  Капшук Людмила Миколаївна,  Скляренко Лариса Віталіївна

1978-1979н.р.

Срібні медалісти: Малієнко Тетяна Миколаївна

1979-1980 н.р.

Золоті медалісти:

Морозова Ірина Іванівна

 

1980  -90 рр.

                 Троянди, наче жар, полум‘яніють,

Тече ріка бурхливого життя,

А люди славні трудяться і мріють

Про те, щоб стало кращим майбуття.

                                         В.Садиленко.

http://6Розвиток освіти. Завідуючою районним відділом освіти (початок 80-х років) працювала Галина Пилипівна Малюга, яка пропрацювала на цьому посту найдовше – 21 рік. Нагороджена за успішну роботу на освітянській ниві орденами Трудового Червоного Прапора, „Знак Пошани”, медаллю Макаренка.

Директором школи була Мойсеєнко Лариса Тихонівна, Кравченко Тетяна Василівна.

Рішення лютневого (1988р.)пленуму ЦК КПРС накреслили головні риси нової стратегії в народній освіті, Держкомітетом СРСР визначені конкретні кроки, названі головні завдання перебудови школи: гуманізація освіти, реальна потреба в диференціації навчання, перш за все в старших класах. В число головних завдань увійшли і нормалізація навантаження школяра, наголошення на якість навчання, демократизація шкільного життя на основі самоуправління, перебудова системи освіти з державної на державно-суспільну. І все ж цих орієнтирів було недостатньо. Навіть запропонована педагогам Концепція середньої загальноосвітньої національної школи України не дала освітянам чіткої відповіді, як конкретно діяти в нелегкій ситуації, що склалася на той час в народній освіті.

http://5Відділ освіти разом з педагогічними колективами, радою по народній освіті, яка нещодавно створена в Магдалинівській школі, базовими господарствами домоглися значного розширення форм державно-громадського управління школою, дошкільними та позашкільними закладами.