Меню сайту
BlokСтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 Форма входу |
У 2009 році директором
школи призначена Полякова Т.Г.
Видатні люди Магдалинівки – випускники
Магдалиніської середньої школи Заслужені вчителі України Л.З.Чайка, В.І.Князькова. Заслужені люди на всю
Україну – уродженці Магдалинівки. Заслужені лікарі П.П.Прозоров, Н.М.Лях,
А.П.Ложкін. Заслужені вчителі України Л.З.Чайка, В.І.Князькова. заслужені
металурги В.С.Маслюк, В.С.Башмак. заслужені будівельники В.П.Горобець,
А.Д.Чумак. кандидат фізпико-математичних наук Н.С.Полякова, яка закінчила
Магдалинівську школу і ДДУ, працювала в цьому вузі аж до виходу на пенсію,
зараз мешкає у райцентрі. Там же викладає українську мову Л.Г.Богуславська з
Магдалинівки. Вона – кандидат філологічних наук. Генерал-полковник
залізничних військ, доктор технічних наук, професор О.М.Пшінько нині ректор
Дніпропетровського університету інженерів залізничного транспорту. Уродженці Магдалинівки
працюють у засобах масової інформації у Дніпропетровську. В.Сорока та
М.М‘якишов – співробітники обласної газети „Зоря”, а Дмитро Маручок – ведучий
коментатор каналу „Інтер” у Києві, журналіст-міжнародник. У Магдалинівці живуть
і працюють майстри спорту В.Стрижак, Г.Костюченко у спортклубі „Мрія”. Майстер
спорту по боротьбі дзюдо – завідуючий хірургічним відділенням ЦРЛ С.Лазненко. В Магдалинівці живуть
самодіяльні композитори Л.Бредихіна, Л.Борзовець. У райцентрі проживають і
творять майстрині-вишивальниці Г.Юрченко, З.Волошановська, Н.Непочатих. Обдаровані діти Магдалинівки. Катя Малікова – юна поетеса. Народилася
5 січня 1986 року у Магдалинівці. З 1992 по 2002 навчалась у Магдалинівській
СШ. Перший вірш написала у 1997 році у літературному гуртку „Паростки” під
керівництвом В.І.Князькової. Зараз – студентка 2 курсу Дніпропетровського державного
фінансово-економічного інституту. Аліна Литвин – маленька голосиста надія Магдалинівки. Народилася 15 вересня 1991 року. Співати почала з 4-річного віку. Неодноразова учасниця і лауреатка районних конкурсів „Ранкова зірка”, „Таланти ріднокраю”, оглядів художньої самодіяльності. За перемоги у конкурсах була нагороджена путівкою в „Артек”. Зараз студентка Національної гірничої академії. льона Ромашко народилася 26 травня 1989 року. У 2003 році закінчила музичну школу по класу фортепіано, вокалу, акомпанементу, Дніпродзержинське державне музичне училище по курсу дирижер-хоровик, вокал. Мріє стати професійною співачкою. Школа рідна моя. (спогади старого вчителя) Школа... Моя ти і мати й дитина Ти любов і порада
єдина, Всіх, хто з тобою крокує у ногу, Благословляю в щасливу дорогу. Ще пам‘ятаю, як тебе будували. Як цеглу по східцях на гору тягали, А в мріях вже класи просторі являлись, І як же хотілось, щоб швидше це сталось. В тридцять шостому році здійснилася
мрія, Все заблищало, немов зацвіло. Як же були ми від того щасливі, І всіх незгод неначе й не було. Квіти прекрасні фасад прикрашали. Долина троянд трохи далі пишалась, Парк розчудесний, посаджений дітьми, Ріс разом з ними і разом із квітами. Він всіх сторонніх приваблював око, Різних порід там дерева росли, Газони, алеї з акацій, аморфи, Гарно пострижені, немов би пливли. В школі завжди чистота ідеальна, І порушити її ніхто не смів, Насіння в кишенях забулося здавна, Перевіряли, йдучи за собою, сліди. У вестибулі поета портрет – То славна робота Тарасенка Васі, Дисципліна свідома – ніяких порушень, Тишина на уроках у кожному класі. Учнів наших охоче до вузів приймали; Там багато із них вибивались у люди. Та свою альма-матір не забували. Так було і, гадаю, так буде. Зразковою ти значилась в районі. Учитись з різних шкіл до тебе йшли. Подяки від людей не бракувало, Твоїм престижем дорожили, як могли. У тридцять восьмім знатні гості завітали, Досконало все вивчали, як годиться, На прощальній педнараді відверто сказали: „Таких шкіл ще замало і в столиці”. А коли ВДНГ запрацювала, На 3-тє липня запросили нашу школу, учнів кращих, Та війна всі плани зруйнувала, І звелася подорож ні на що. Піднімала ти настрій, давала наснагу, Працю в радість перетворювала ти, На уроки йшли, немов на свята, І морально задоволені завжди. В лихоліття фашисти тебе підірвали, Та з руїн піднялася ти ще краща. В твоїх стінах знов життя завирувало, Не забути подій тих ні за що. Педколектив був, мов єдина родина. Заслуга в тім директора була, Це Федір Васильович всіма любимий, (Про Іщенка далеко слава йшла). Він щирим був і надто вимогливим, Насамперед від себе вимагав, То ж і вважався завжди справедливим. Претензій так ніхто й не пред‘являв. Добрим був до людей, виручав із біди; Він людиною був особливої вдачі. Там, де він працював, був порядок завжди: Не терпів ні п‘яниць, ні ледачих... Господарем він був дбайливим, Про учнів, вчителів, мов про рідних дбав. І в господарстві й на педагогічній ниві Рівних собі в окрузі не мав. З великої букви була ця людина – Сім’янин ідеальний, товариш надійний; Це був особливий учитель-наставник, Таким він у пам’яті нашій зостався. Школа... Скількох випусків свідком ти стала, Покоління крізь тебе пройшли, Все життя тебе в пам’яті тримала, В тобі всі рідну матір знайшли. А роки все минали й минали, Ти ж, мов пам’ятник вічний, стоїш, Красоту лише природи втеряла, Вже і з квітами й парком облиш. Вимагало життя інших правил, А вони в свою чергу лиш прози, То ж не будем питать в людей права, Чому гуси тут бродять і кози. Та минеться і це, сподіваюсь, Прийдуть інші часи і порядки, Оживуть ще навколо, я знаю, І жасмин, і гвоздики, й троянди. Л.Федоренко, учителька-пенсіонерка |
Котра година?ПошукКалендар
Архів записівПосилання на сайти"Дітям про ПК" МРБДТ Радіо " Мелодія " |