2. Кам’яний вік

Зміст:Археологічні разкопки на території Дніпропетровської області доби кам’яного віку. Землероби та скотарі на території краю. Трипільська культура. Д. І. Яворницький.

Очікувані результати:

·   Знання того, як відбувався історичний процес на території краю у добу кам’яного та залізного віків;

·   Описування занять, побуту і релігійних вірувань найдавнішо-го населення краю;

·   Вміння робити висновки про зв’язок трипільців з мешкан-цями краю;

·   Вміння розкривати вплив природних умов на господарське та культурне життя.

            Як відомо, вчені для зручності розділили кам’яний вік на три періоди: палеоліт, мезоліт, неоліт. Кожний період відрізняється певними рисами: зовнішнім виглядом людини, заняттями, знаряд-дям праці, організацією взаємостосунків між людьми, рівнем роз-витку первісного мистецтва та релігії.

На території Дніпропетровської області було відкрито багато археологічних пам’яток, що належать до періоду палеоліту: вздовж річок Самари, Дніпра; у Верхньодніпровському, Дніпропетровсь-кому, Павлоградському, Синельниківському, Солонянському райо-нах, всього у 80 різних місцях.

До періоду раннього палеоліту (1 млн – 100 тис. років тому) можна віднести стоянки в балці Круглик на межі Дніпропетровської та Запорізької областей, у с.Василівка Синельниківського району, м.Дніпродзержинську.

Напроти першого Кодацького порога була знайдена стоянка стародавньої людини середнього палеоліту (100-35 тис. років тому), з останками кісток мамонта, вапняного носорога, зубра, гігантського оленя, печерних лева та ведмедя.

До пізнього палеоліту (35-10 тис. років тому) вчені віднесли стоянки та поселення первісних людей біля сіл Волоське Дніпропет-ровського, Василівка Солонянського районів та на території сучас-ного Дніпропетровська.

У період палеоліту людина протягом тривалого часу здійснила перехід від людиноподібної мавпи до людини сучасного типу (австралопітек, пітекантроп, неандерталець, кроманьонець). Вона навчилася не тільки використовувати, але й добувати вогонь, виготовляти найпростіші знаряддя праці, та з їхньою допомогою по-лювати, обробляти шкіри, шити одяг, споруджувати житло. Палео-літ, який закінчився приблизно 15 тисяч років тому, мав велике значення у розвитку людини. З цим періодом пов’язане остаточне виділення Людини Розумної із світу тварин, тобто завершення її біологічної та початку соціальної еволюції*.

До середнього кам’яного віку або мезоліту (10-6 тис. років тому) – можна віднести могильники, знайдені у селах Волоське Дні-пропетровського, Василівка Солонянського районів, у яких захоро-нено більше 90 чоловік. В одного з них у шийному хребці стирчав наконечник метальної зброї. В кістках інших скелетів застрягли уламки кам’яних знарядь, які кидали з досить великої відстані. На півострові Ігрень, у тому місці, де Самара впадає в Дніпро, у 1932 р. археологічна експедиція під керівництвом Д.І. Яворницького, відо-мого українського історика, краєзнавця, відкрила багатошарову стоянку прадавніх людей. У трьох нижчих шарах були виявлені за-лишки згорілого житла, кам’яного знаряддя праці, кістки тварин (тура, зайця, бобра, бика, кози, собаки, риб, птахів, черепах), захоро-нення жінки та дитини. На підставі цих знахідок, вчені зробили вис-новки щодо зміни клімату: потепління та відступу льодовика. У цих же місцях у 80-ті роки було відкрито 10 помешкань, які мали колоподібну форму та площу до 50 кв.м.

У період раннього палеоліту люди жили неорганізовано, безлад-но, їхні стосунки одного з одним майже нічим не відрізнялись від стосунків між тваринами, тому вчені умовно назвали такий колектив людським стадом. Але вже на стадії пізнього палеоліту починаєть-ся перехід від стада до родової общини, бо відлік роду вівся від матері, вона ж була і хоронителькою житла та домашнього вогнища, поки очікувала чоловіка з полювання. Такий період в історії зветься матріархатом. Стародавні люди були дуже залежними від природи, хоча й проживали в її середовищі. Будь-які заняття людей – чи то полювання, чи рибальство, чи збирання – мали привласнюючий характер, тобто первісні люди брали від природи лише те, що вона їм давала.

Більше 150 поселень, знайдені на території нашої області, відно-сяться до неоліту – нового кам’яного віку (6-4 тисячі років тому). Серед них – стоянки та могильники біля сіл Волоське Дніпропет-ровського району, Личкове Магдалинівського, смт.Перещепине Но-вомосковського, Богданівка Павлоградського, Василівка Синельни-ківського, Вовніги, Привільне, Микільське-на-Дніпрі Солонянсь-кого, Івано-Яризівка Царичанського, смт.Царичанка, на півострові Ігрень. На острові Сурському там, де р. Сура впадає в Дніпро, був розкопаний житловий комплекс, який складався з трьох помешкань та загального двору з вогнищем у центрі.

Приблизно 10-8 тис років тому у первісних людей з’являються нові заняття – землеробство та скотарство. Значення цієї події дуже вагоме для подальшого розвитку людського суспільства. Люди вже самостійно могли виробляти продукти харчування. Перехід від привласнюючого господарства, тобто збирання, полювання, рибаль-ства, до виробничого – землеробства, скотарства – називається нео-літичною революцією.

На території нашого краю 4-3 тисячі років тому мешкали ско-тарські племена, поселення та поховання яких знайдені майже в усіх районах нашої області. За спосіб поховання у простих грунтових ямах їх називали племенами ямної культури.

З ранніми скотарями пов’язана поява у наших степах перших курганів – земляних насипів, під якими ховали померлих. Такий ритуал поховання символізував вічне житло та передбачав для не-біжчика досягнення споконвічного раювання. Рови та кам’яні огоро-жі, якими оточували кургани, були символами сонячного культу, підкреслювали вічне оновлення життя та природи. Курган із вели-чезним кромлехом – кам’яним кільцем навкруги, був розкопаний у с.Братське, неподолік від Дніпропетровська. На околиці м.Верхньо-дніпровська учні однієї з шкіл разом із вчителем розкопали анна-логічний стародавній курган.

Особливе місце в релігії стародавніх скотарів займає кам’яна скульптура – стели, які зображували людей. Саме на території на-шої області знайдена найкраща із стел цього періоду – Керносівська, яка передає образ чоловічого божества із зброєю – булавою, луком та сокирою.

Приблизно 4 тис років тому стародавня людина навчилася добу-вати та застосовувати перший метал – мідь. Знаряддя праці з міді були зручнішими та міцнішими. Ними людина могла обробляти більше землі з кращим результатом. Це означало, що врожай був більш високим. Цей період отримав назву енеоліту або мідяно-ка-м’яного віку. Саме в цей період виникає перший суспільний роз-поділ праці: землеробство та скотарство відокремлюються від при-власнюючого господарства (збирання, полювання, рибальства). У залежності від природних та кліматичних умов племена стародавніх людей стали віддавати перевагу одному із занять. Так, у цей період на території України жили землеробські племена трипільської культури та скотарі-кочовики. Але ж контакти між племенами зем-леробів та скотарів не припинялися. Вони постійно обмінювались результатами своєї праці, про що свідчать численні знахідки.

На півострові Ігрень, у селищі Підгородне, на околицях Дніпро-петровська, поблизу с.Волоське Дніпропетровського району, в кургані "Майдан” (зараз м.Новомосковськ) у похованнях була знай-дена трипільська кераміка, а у трипільських поселеннях на річці Дністер – предмети скотарських племен, які проживали на території нашої області. Археологічні знахідки поблизу с.Соколове (Новомос-ковський р-н) на лівому березі Самари, у м.Інгулець (Широківський р-н) допускають припущення про можливе проникнення окремих невеликих груп землеробів у чуже для них середовище кочовиків-скотарів, а також  їх тривале співіснування. Такі самі сліди взаємо-відносин були знайдені у скотарів Подніпров’я з енеолітичними племенами Кавказу.

Розвиткові зв’язків між віддаленими територіями сприяла поява перших колісних повозок. Їх рештки були знайдені в могилах, куди їх клали, щоб забезпечити померлим перехід «до того світу». Колеса повозок, які виготовлялися із поперечних спилків стовбурів дерев, а пізніше – з дощок, міцно кріпилися на обертову вісь. Такі повозки знайдені в кургані "Сторожева могила” біля Дніпропетровська, в с.Олександрівка Дніпропетровського району. В кургані біля с.Новомиколаївка Солонянського району зберігся малюнок повозки з критим кузовом.

На зміну енеоліту приходить бронзовий вік, який продовжував-ся близько 1000 років – від ХХ до Х століть до н.е. Бронза – це сплав міді з різноманітними металами. У давнину для цього викори-стовували, в більшості випадків, олово. В цей період основні знаряд-дя праці, зброя та прикраси виготовлялися з бронзи, яка швидко витіснила мідь, бо була твердішою та гострішою від неї. А литво бронзи було легше, бо вона плавиться при більш низькій темпера-турі (700° - 900° С), ніж мідь (1083° С). Піднесення бронзоливарного виробництва сприяло змінам у стосунках між людьми та народами. У родовій общині головою стає чоловік, а не жінка, тобто відбува-ється перехід від матріархату до патріархату.

На території Дніпропетровської області відкриті стародавні бронзоливарні майстерні біля сіл Волоське Дніпропетровського та Вищетарасівка Томаківського районів, скарби бронзових виробів біля сіл Лобойківка Петриківського та Кіровське Дніпропетров-ського районів.

У 1905 р. у парку ім.Т.Г.Шевченка, що у Дніпропетровську, Дмитром Івановичем Яворницьким була відкрита стоянка давніх людей та знайдені кам’яні зернотерки, різноманітні знаряддя праці, посуд, кістки людей та тварин.

У цей період у Подніпров’ї жили племена, основу господарства яких складало скотарство, яке доповнювалося землеробством. Вони будували житло з дерева та каміння, споруджували кургани та свя-тилища, в яких розміщали стели із зображенням богів та прабатьків. На курганах розводили вогнища з метою очищення померлих від погані. Сліди цього ритуалу знайдені в курганах біля сіл Спаське (Новомосковський), Прядівка (Царичанський) та інших. До того часу відноситься й поява на глиняних посудинах "загадкових знаків”, які вчені розглядають як знаки давньої писемності – піктографії**.

 

*     еволюція – поступовий розвиток.

** піктографія – тип письма, в якому для передачі мовлення застосовуються малюнки, які позначають не окремі слова, а цілі повідомлення.