Олександрівка

Олександрівка заснована десь біля 1830 року. В історичній літературі та архівних документах ця назва не зустрічається. Село це кріпацьке. Останнім його паном був генерал Синельников Олександр (звідси і назва села -Олександрівка). Перші жителі були привезені з Полтавщини: Литвин Юрій, Завізіон Федір, Хоменко, Санжара. Перша хата була побудована на тому місці, де зараз садиба Хоменко Фійони .

У нашій місцевості великих заворушень у 1905 році не було. Але відомо, що житель с. Малоандріївки Турченко Іван Лук’янович у ці роки був засланий на каторгу; згодом став членом клубу політкаторжан у Катеринославі (це після революції 1917р.). Він один з активних борців за встановлення Радянської влади.

Очолювали боротьбу в наших селах Гудим Вакула Аврамович, Сіренко Варфоломій Якимович, Турченко Остап Степанович, Півненко Аврам Герасимович, Курчак Олександр Іванович, Рондов Семен Пилипович, Веселий Самійло Петрович (в останнього було прізвище Бардак, але він сам змінив його на Веселий, розповідають був дуже енергійною людиною).

У роки громадянської війни проходила запекла боротьба за Радянську владу.

У 1919 році в степу біля с. Олександрівки відбувся бій між партизанами і білогвардійцями. Загиблих партизан поховали тут же, в степу, а потім їх останки перенесли в братську могилу в Олександрівці.

У 1917 році, після Лютневої революції, Турченко І.Л. повернувся із заслання; він організував хор молоді, розучував революційні пісні. Запис до партизанів проводив учитель Клименко Іван Петрович. Для цього загону добули 24 ящики патронів, 3 ящики гранат, 56 гвинтівок, все це сховали у коморі в діда Ситника Івана. Але тут прийшли німці і австрійці, місцеві німці-колоністи виказали їм про зброю, про те, що перед цим уночі всю зброю склали на три підводи і заховали в глинищі коло Гукової Балки. Німці зробили обшук, але зброї не знайшли; за це вони забрали 25 жителів заручниками і відправили їх до м. Новомосковська. Після відходу німців зброю з глинища відкопали і пізніше утворили загін партизан – до 1 тис. чоловік (командир загону - Турченко І.Л). Цей загін роззброїв варту петлюрівців в економії Кащенка та в поміщиці Амуревської, в останньої взяли ще й 18 коней; потім діяв у Магдалинівці, а згодом в економії Махна (це в с. Поливанівка). Бойові дії тривали ще до 1919 року.

У цей же час, у 1918 році, в с. Олександрівці почала працювати школа, відкрили її у панській економії, вчителькою була жінка управляючого Ганна Гнатівна Шалерай. А до цього освіту здобували в с. Малоандріївці, де школу збудувало земство у 1912 р., а в Олександрівці наймали вчителями селян які були письменними. Вони і вчили грамоти. Це Васічка Леонтій Олексійович, Боженко Захарій, Позняков Кирило Прокопович. Перші комсомольці в Олександрівці - Ткаченко А.П., Лисенко І.К., Проценко Д.С., Садиленко С.О. Комсомольський осередок був у с. Очеретувате. Секретарі комсомольської організації - Дзіргун і Погрібняк.

У Малоандріївці першими комсомольцями були Рондов Т.П., Мазан П.С., Безрідний С.В. (вчитель) і його жінка, теж вчителька, Безрідна О.П.. Вони стали активними учасниками руху за ліквідацію неписьменності.

Життя вимагало нових форм господарювання. Земля була, а обробляти її нічим. У 1926 р. взимку 16 сімей селян – бідняків і вдов організували ТОЗ «Незаможник». Перші його члени - це Курчак Олександр Іванович, Півненко Аврам Герасимович, Сіренко Варфоломій Корнійович, Бардаков Варфоломій Петрович, Петренко Степан Оксентійович, Хоменко Лавро Несторович, Ксенко Пимін Терентійович, Ревко Євген Пантелейович, Козуб Петро Демидович, Товмач Трохим Петрович, Товмач Андрій Петрович, Турченко Юхим Романович, Турченко Варфоломій Єгорович, Калениченко Зосим Митрофанович, Литвин Матвій Романович, Васічка Сергій Леонтійович, Пачкай Ганна Степанівна. Землю для спілки «Незаможник» виділили в одному клину – 102 десятини. Обробляли кіньми спільно, насіння постачали з дому. Навесні 1928 р. цей СОЗ одержав трактор «Фордзон». Перші трактористи - Косенко П.Т., Хоменко Л.Н.. Потім отримали молотарку «СО – 24».

У 1929 році райвиконком та райком партії закупили у німців-колоністів 11 дворів з усім тяглом, інвентарем за 36 тис. карбованців, щоб створити на цій основі комуну. Комуну назвали «Комінтерн». До неї ввійшли 46 сімей з сіл Олександрівки, Малоандріївки, Корніївки. Виділили 386 га., обрано правління комуни: Турченко Варфоломій Єгорович – голова комуни; Турченко Остап Степанович – голова сільради; Півненко Аврам Герасимович; Барильченко Михайло – секретар парторганізації; Башмак Іван Іванович; Бардаков Варфоломій Петрович.

Держава багато допомогла у зміцненні цього господарства. У 1929 році була виділена самов’язка «Манкормівка», а потім молотарка «БДО-34». Машиністом біля молотарки працював Ткаченко А.П., а трактористом – Сіренко Матвій Варфоломійович.


У 1933 році комуна «Комінтерн» була розформована і на її основі утворилися три самостійні державні господарства: артіль «Комінтерн», артіль «Дніпробуд» та артіль ім. Кірова.

У ті роки, коли вже жила і діяла комуна, в селі Олександрівці, як і в інших селах, проходила колективізація. Комсомольським ватажком у Олександрівці був Хоменко В.Г. У роки колективізації комсомольці були агітаторами, першими виходили на будь-яку роботу, брали активну участь у ліквідації неписьменності серед населення, організовували вечори художньої самодіяльності. Члени драматичного гуртка поставили п’єси: «Сватання на Гончарівці», «Родина щіткарів»... Комсомольці брали також активну участь у розповсюдженні державної позики.

У 1924 році з ініціативи Катеринославського дитячого будинку в селі була створена піонерська організація. Першим вожатим був Талавиря І.П., першими піонерами - Бардак Векла, Бардак Сергій, Троценко Пріська, Хоменко Федора, Турченко Євгенія, Пошивайло Костя.

Війна... Все доросле населення пішло на фронт. З трьох сіл було відправлено більше як 260 чоловік, а повернулося лише 85.

Під час окупації села і дорослі, і діти чинили опір фашистам. Так, жителька села Олександрівки Санжара Катерина (померла в 1972 році) з ризиком для життя врятувала перехідний районний червоний прапор і весь час його переховувала, а коли прийшли воїни Радянської Армії і звільнили село, вона передала прапор органам державної безпеки Магдалинівського району. Для підпільної роботи були залишені групи жителів сіл Олександрівки, Запоріжжя, Малоандріївки. Але їх в жовтні-листопаді заарештували, напевно за доносом. Товмач Т.П., Садиленко С.О., Гудим С.А., Проценко Д.С., Рондов С.П… Ще до приходу німців вони входили до «винищувального» загону, а потім були залишені в тилу. Але підпільники не встигли нічого зробити: їх по одному заарештовували і відправляли в Новомосковськ. Відомо лише, що Рондова С.П. розстріляли в м. Дніпропетровську, решта також розстріляні, але невідомо де.

Тоді ж, осінню 1941 року, німці забрали також Дубовиченка Никифора Мефодійовича, Ситника Григорія Івановича, Суботу Филимона Онисимовича, Турченка Остапа Степановича. Їх також розстріляли. Житель с. Олександрівки Дрешпак Іван Іванович (не пішов на війну, бо був інвалідом) працював у млині при німцях і там влаштував радіоприймач, слухав передачі з Москви, а потім розповідав про події на фронті. Німці виявили радіоприймач, заарештували Івана Івановича і вбили його в Магдалинівці.

Влітку 1942 року німці готувались відправити в Німеччину нашу молодь, але завдяки піонерам Кушніру Антону Васильовичу і Ріжку Василю Петровичу їх намір не здійснився.

Весною 1943 року Радянська Армія визволила село. Багато молоді вступило до її лав, у зв’язку з відступом регулярних частин відійшла і наша молодь: Кобихно Костянтин, Маслов Петро, Хоменко Данило... Але десь з-під Харкова вони повернулися в село. У селі в цей час йшла розправа з рідними тих, хто пішов з Червоною Армією. Ці хлопці не захотіли страждань рідних і таким чином потрапили до рук фашистів. Десь 8-9 березня 1943 року їх розстріляли біля глинища с. Привільного. Зараз їх останки лежать у братській могилі.

Приблизно в ці дні були розстріляні в с. Малоандріївка - Кириченко Мусій Микитович, в Магдалинівці – Лисенко Іван Кирилович, в с. Привільне – Завізіон Павло Денисович (тепер відомо, що він мав зв’язки з підпіллям області) та Калябін Іван Микитович.

22 вересня 1943 року була визволена Олександрівка.

У час війни господарство колгоспів було повністю зруйнуване. Людям доводилось використовувати на сільськогосподарських роботах своїх корів. Головна робоча сила в той час - жінки. Головою колгоспу тоді був Кобило Максим Свиридович. Активну участь у відбудові господарства брали комсомольці: Лисенко Катерина, Пиймак Надія, Ревко Андрій, Свиридченко Ганна та інші. З травня 1944 року головою колгоспу «Комінтерн» став Ткаченко Андрій Прокопович.

У 1950 році колгоспи «Комінтерн», «Пролетар», ім.. Куйбишева та «Зірка» об’єдналися в один колгосп «Комінтерн», очолив його Ткаченко А.П.

У 1959 році колективи господарств сіл Олександрівки, Очеретуваної та Казначеївки були об’єднані в артіль «Прогрес». Головував Самійленко Г.Н. Але таке об’єднання господарств себе не виправдало, і вже взимку 1961 року були відтворені артілі: «Прогрес» - Очеретувате, «Дружба» - Казначеївка та ім. Фрунзе – Олександрівка. Головою артілі ім. Фрунзе було обрано Троценка Олександра Олександровича, секретарем парторганізації - Кудлая Павла Федоровича.

Колгосп ім.. Фрунзе мав земельний фонд – 3568га, в тому числі орної землі3027га. Головним виробничим напрямком колгоспу було рільництво (озима пшениця, кукурудза) та молочне тваринництво. У 1966 році за трудові досягнення нагороджені орденами "Знак пошани" Варнавський Микола Панасович, комбайнер, Коніщук Єва Василівна, доярка, Шаповал Олександра Іванівна, ланкова.

У с. Олександрівці, в 1962 році, була відкрита середня, а в с. Малоандріївці та Запоріжжі – початкові школи. У 1967 році завершено будівництво приміщення школи на 320 місць.

У 1960 році було побудовано лікарню на 25 ліжок, там працював один лікар з вищою освітою і 12 з середньою; була одна аптека, дитячий садок на 70 місць.

Тоді ж збудовано клуб, у цьому ж приміщенні розмістилась і контора колгоспу.

На той час в селі була бібліотека на 5400 примірників та при школі бібліотека з фондом 2500 примірників.

Працювала філія зв’язку та ощадна каса (завідуючий - Субота Сергій Васильович ).

У 1969 р. зведено новий сільмаг, крім того, є ще магазин господарчих товарів, по одній лавці є в с. Малоандріївці та с. Запоріжжі.

Колгоспники спорудили більше 50 красивих будинків. Виросли дві нові вулиці.

На той час трудівники села мали у своєму володінні 6 легкових автомобілів, 36 мотоциклів, телевізори майже у кожному будинку.

За значні успіхи у 8-й п’ятирічці орденами і медалями нагороджено: Козинець Настю Яківну, Проценка Павла Павловича, Суботу Петра Сергійовича, Троценка Олександра Олександровича.

Значним центром суспільно-культурного розвитку села була, є і буде школа, яку довгий час очолював Китриш Іван Степанович.

В с. Олександрівці, в 1962 році, була відкрита середня школа, а в с. Малоандріївці та Запоріжжі – початкові школи. У 1967 році завершено будівництво приміщення школи на 320 місць. З жовтня 1969 року школа перейшла на кабінетну систему. В Олександрійській СШ на той час працював 21 учитель, з них 10 учителів з вищою освітою. У 1960 році в селі було побудовано лікарню на 25 ліжок; в лікарні працював один лікар з вищою освітою і 12 з середньою, була одна аптека, дитячий садок на 70 місць. В 1960 році було також збудовано клуб, а в 1966 році проведено водяне опалення. В цьому ж приміщенні розмістилась і контора колгоспу. На той час в селі була бібліотека на 5400 примірників та при школі бібліотека з фондом 2500 примірників. В селі працювала філія зв’язку та ощадна каса (завідуючий - Субота Сергій Васильович ). На 1970р. підписалися на 538 примірників газет і 262 примірники журналів. В с. Олександрівці працює відділення товариства «Знання», що охоплює собою 20 членів. У 1969 р. побудовано новий сільмаг, крім того є ще магазин господарчих товарів, по одній лавці є в с. Малоандріївці та с. Запоріжжі. Колгоспники збудували більше 50 красивих будинків. В с. Олександрівка виросли дві нові вулиці: одна побудована в 1952 р., а друга у1965 році. На той час трудівники села мали у своєму володінні 6 легкових автомобілів , 36 мотоциклів, телевізори майже у кожному будинку. За значні успіхи у 8-й п’ятирічці з колгоспу ім. Фрунзе було нагороджено: 1. Козинець Настю Яківну - орденом Трудового Червоного прапора; 2. Проценка Павла Павловича - орденом «Знак пошани»; 3. Суботу Петра Сергійовича – медаллю «За трудову доблесть»; 4. Троценка Олександра Олександровича- медаллю «За доблесний труд». Значним центром суспільно-культурного розвитку села була є і буде школа, яку довгий час очолював Китриш Іван Степанович . Зі стін школи вийшли учні, які внесли вагомий вклад в розвиток України, району, області. Це: Троценко Валерій Олександрович – полковник ракетних військ; Садиленко Віктор Кузьмич – член спілки журналістів, автор трьох поетичних збірок ; Гудим Микола Володимирович – автор двох поетичних збірок; Дробітько Микола Іванович – директор агро формування «Котівка». Четверик Григорій Григорович – полковник, замісник начальника СБУ у Дніпропетровській області; Колісник Анатолій Іванович – командир авіаполку; 44 лікаря, 7 директорів шкіл, більше 50-ти педагогів, 17 офіцерів різного рангу. Впевнено і з надією крокують Олександрівці в майбутнє в непростий час перебудови, керовані сільським головою Гудимом Володимиром Васильовичем, теж випускником нашої школи, з піснею на устах про рідне село Олександрівку. Автор слів Садиленко В.К. На музику слова поклала вчитель районної музичної школи Бредіхіна Лариса Євгеніївна. Із казки дитинства, Що крила дала, Увись моя мрія злітає Тут мамина пісня мене сповила, Спасибі, Олександрійський мій краю. Поле, ой, рідне поле, Моя ти щедра земля, Поле, ой, рідне поле, Моя ти милая земля. Вчителі які працювали в Олександрійській СЗШ з дня створення школи до 2010 року. 1. Таран Дмитро Андрійович – вчитель ДПЮ 2. Таран Надія Пимонівна – вчитель математики 3. Шинківська Лідія Тимофіївна – вчитель англійської мови 4. Хоменко Марія Лаврентіївна – вчитель російської мови 5. Голубенко Віра Пимонівна - вчитель російської мови 6. Жлуктинський Карпо Лукич - вчитель історії 7. Шляховий Микола Лукич - вчитель біології 8. Ткаченко Микола Тимофійович - вчитель географії 9. Ягольник Іван Васильович - вчитель біології 10. Ягольник Єфросинія Іванівна - вчитель хімії 11. Приймак Надія Свиридонівна - вчитель початкових класів 12. Помазан Олександр Пилипович - вчитель української мови 13. Козуб Олександр Петрович - вчитель географії 14. Кушнір Антон Васильович - вчитель географії 15. Півненко Лідія Степанівна – вчитель початкових класів 16. Кудлай Галина Григорівна – вчитель початкових класів 17. Мельник Раїса Федорівна – вчитель початкових класів 18. Якименко Олександр Сергійович – вчитель фізвиховання 19. Білецька Поліна Миколаївна – вчитель математики 20. Пашкова Катерина Панасівна – вчитель хімії 21. Літвякова Валентина Іванівна – вчитель російської мови 22. Бараннік Василь Іларіонович – вчитель географії 23. Єфременко Микола Іванович – вчитель початкових класів 24. Данько Ольга Михайлівна – вчитель початкових класів 25. Онищенко Дмитро Іванович – вчитель початкових класів 26. Дюндін Володимир Васильович – вчитель історії 27. Басанець Олександр Михайлович – вчитель української мови 28. Мєдякова Маргарита Петрівна – вчитель хімії 29. Коблик Людмила Анатоліївна – піонервожата 30. Брильова Лідія Варлампіївна – вчитель фізики 31. Артемчик Лідія Данилівна – вчитель хімії 32. Булашенко Надія Семенівна – вчитель української мови 33. Тарасенко Іван Іванович – вчитель фізики 34. Санжара Людмила Андріївна – піонервожата 35. Кайрюкштіс Павло Антонасович – вчитель ДПЮ 36. Фадєєва Горпина Тихонівна – вчитель української мови 37. Абрамов Леонід Юхимович – вчитель фізвиховання 38. Абрамова Фаїна Йосипівна – вчитель обслуговуючої праці 39. Олексієнко Надія Миколаївна – вчитель української мови 40. Ковбаска Валентина Іванівна – вчитель математики 41. Земляний Микола Гнатович – вчитель російської мови 42. Таран Світлана Іванівна – вчитель української мови 43. Завізіон Лідія Кузьмівна – вчитель української мови 44. Китриш Іван Степанович – директор школи 45. Кукута Лідія Іванівна – вчитель початкових класів 46. Скиба Галина Олександрівна – вчитель історії 47. Коніщук Любов Іванівна – вчитель початкових класів 48. Кац Таміла Семенівна – вчитель іноземної мови 49. Білоконь Антоніна Вікторівна – вчитель фізики 50. Лисенко Віктор Григорович – вчитель української мови 51. Лисенко Людмила Вікторівна – вчитель російської мови 52. Кушнір Валерій Антонович – вчитель фізики 53. Сіренко Ніна Іванівна – вчитель біології 54. Кобихно Людмила Георгіївна – вчитель початкових класів 55. Заєць Ганна Володимирівна – вчитель початкових класів 56. Кушнір Лариса Іллівна – вчитель початкових класів 57. Полішко Раїса Петрівна – вчитель початкових класів 58. Порохня Володимир Євгенович – вчитель географії 59. Литвин Вікторія Яківна – вчитель історії 60. Бараннік Валентина Андріївна – вчитель математики 61. Дублянська Марія Миколаївна – вчитель української мови 62. Кудрявцева Тетяна Іванівна – вчитель математики 63. Кудрявцев Олександр Валентинович – вчитель трудового навчання 64. Малиночка Любов Григорівна – вчитель іноземної мови 65. Проценко Ольга Василівна – вчитель української мови 66. Приходченко Людмила Петрівна – вчитель трудового навчання, ОБЖ 67. Глущенко Людмила Іларіонівна – вчитель математики 68. Черево Марія Захарівна – вчитель математики 69. Дусик Зоя Миколаївна – вчитель біології 70. Невмивака Наталія Іванівна – вчитель початкових класів 71. Халявка Оксана Ігорівна - вчитель початкових класів 72. Верчук Віта Василівна - вчитель початкових класів 73. Кривошлик Надія Юріївна - вчитель початкових класів 74. Проказюк Анатолій Петрович - вчитель інформатики 75. Проказюк Наталія Михайлівна - вчитель математики 76. Сафронова Антоніна Олегівна - вчитель української мови 77. Горпинич Юлія Володимирівна - вчитель німецької мови Директори школи 1. Просяніков – до війни 2. Кондратенко – до війни 3. Таран Дмитро Андрійович 4. Ягольник Іван Васильович 5. Китриш Іван Степанович 6. Пашкова Катерина Панасівна 7. Кудрявцева Теяна Іванівна 8. Порохня Володимир Євгенович

Впевнено і з надією крокують Олександрівці в майбутнє в непростий час перебудов, керовані сільським головою Гудимом Володимиром Васильовичем, з піснею на устах про рідне село Олександрівку. Автор слів - Садиленко В.К., композитор - вчитель районної музичної школи Бредіхіна Лариса Євгеніївна.


Із казки дитинства,
Що крила дала,
Увись моя мрія злітає
Тут мамина пісня мене сповила,
Спасибі, Олександрійський мій краю.
Поле, ой, рідне поле,
Моя ти щедра земля,
Поле, ой, рідне поле,
Моя ти милая земля.