У 70-ті роки значно зріс життєвий рівень селян. У селі все більше з’являється мотоциклів, автомашин, телевізорів. До послуг населення відкривається поштове відділення, налагоджується робота побуткомбінату, де працювало дві швачки, телемайстер (двічі на тиждень), діє стаціонарна кіноустановка і бібліотека.
Широко ведеться асфальтування сільських вулиць і доріг між селами, зводяться двоповерхові будинки для спеціалістів та молодих сімей колгоспників. Зрошувальна дільниця стала окрасою с. Приют.
До 30-річчя Перемоги було зведено поруч з будинком культури стелу із викарбуваними на ній прізвищами односельчан, що загинули на фронтах війни 1941-1945 р. р. Урочисто було відзначено 30-річчя Перемоги.
У другій половині 70-х років між побуткомбінатом і будинком культури вибудоване двоповерхове приміщення, у якому розмістилася колгоспна контора, сільська рада і поштове відділення, розпочато будівництво типового приміщення школи. Разом з цим споруджено немало тваринницьких приміщень та інших об’єктів.
Ще на початку 70-х років жителі наших сіл почали користуватися газовими плитами. Спочатку пункт для обміну газових балонів був обладнаний коло колгоспної столярні, а пізніше обслуговування населення газовими балонами взяло на себе міжрайонне газове господарство. Жінки швидко відчули всі зручності цього нововведення.
4 жовтня 1980 року Приютська школа переселилася у новозбудоване двоповерхове приміщення. У наступному році вона була реорганізована із восьмирічної у середню.
Під керівництвом виконкому сільської ради озеленено подвір’я школи, зрошувальної дільниці і вулиць села. Шефами поблизу зрошувальної дільниці зведено двоповерхове приміщення для студентського трудового загону.
Чітко визначився центр села Приют. Та й у селян з’явилося чимало індивідуальних сучасних будинків.
З початку зрошення колгосп починає спеціалізуватися на вирощуванні картоплі. У Нововасилівці з’являється типове картоплесховище. Зрошення принесло і негативні явища: піднялися підгрунтові води, почалося підтоплення деяких сіл, зокрема Вишневого і Приюту; вода в колодязях стала непридатною для пиття; загинуло багато фруктових дерев і в колгоспному саду, і на садибах селян. У кінці 70-х років довелося навіть рити відвідну канаву із с. Приют до річки Чаплинки, щоб урятувати ферму та селянські двори від підтоплення.
Разом з тим зрошення сприяло створенню міцної кормової бази для тваринництва.


Роки перебудови.

Протягом першої половини 80-х років змінилось керівництво усіх основних організацій школи, сільської ради, колгоспу. Посади зайняли молоді працівники. Це негативно позначилось на діяльності цих організацій. У середині 1984 року за вимогою РК КП України з посади голови колгоспу було звільнено Шорохова І.О., який уже набув певного досвіду. Його місце зайняв Кукута Петро Якович, наш земляк, агроном. Після закінчення інституту, працюючи у рідному колгоспі, зарекомендував себе непоганим спеціалістом. Потім трудився у інших селах району. Повернувся на початку 80-х років у колгосп ім. Чкалова, маючи уже певний досвід. Перед цим змінилися досвідчені головний зоотехнік і агроном (Дробітько М.І. і Павленко І.В.). Їх замінили молоді спеціалісти (Таран В.І. і Яценко В.І.). Почало «шкутильгати» виробництво. Молоді спеціалісти, не маючи досвіду, розгубилися. Як завжди, почали шукати винних.
Люди продовжували наполегливо трудитися, успіхи змінювалися невдачами і навпаки.
У другій половині 80-х років капітально ремонтується і переобладнується будинок культури в с. Приют, ставши одним з найголовніших у районі. У цьому немала заслуга директора Бобра Івана Андрійовича. Збудовано типовий літній табір для корів, огороджено ферми, гаражі та пилораму, реконструйовано мехтік. Наприкінці 80-х років почала працювати колгоспна їдальня з піччю для випікання хліба. Наприкінці 1991 року відкрив двері новозбудований магазин на два відділення, а на початку жовтня 1993 року - дитячий комбінат. Велося переобладнання двоповерхового приміщення студентського табору під індивідуальне будівництво. Із початком зрошення з року в рік все гострішою ставала проблема питної води. У колодязях вона виявилася непридатною для вживання. У 1993 році було здано в експлуатацію водогін у Приюті та Іванівці, розпочато його будівництво у с. Новоспаське.
Наше колективне господарство ніколи не було відстаючим. У 1986 році першими долають 3000-й рубіж по надоях молока Несторенко Аза А. в Приюті та Ягольник Ганна П. з Іванівської ферми, а МТФ с. Новоспаського корову займає друге місце в районі. З кожним роком збільшувала надої МТФ №3, коли її очолювала Бражник Віра І. У 1987 році її колектив займає друге місце в районі, надоївши по 3268 кг на фуражну корову. А її дояр Рябозад Володимир у наступному році подолав чотиритисячний рубіж і був зарахований до обласного клубу пґятитисячників. У 1990 році він надоїв по 5122 кг на фуражну корову. Не здавав своїх позицій колектив ферми, коли її очолив і Дрофа Юрій Іванович.
У квітні 1995 року члени колгоспу попросили знову очолити це господарство Шорохова І.О. У цьому ж році хлібороби господарства першими в районі закінчили жнива, зайнявши 3-тє місце по урожайності серед колективних господарств району.
У ненормальних умовах у роки перебудови працювала Приютська СШ. За десять років (1983-1993) сім разів мінялося керівництво школи, внаслідок чого знизився рівень навчально-виховного процесу, ослабилася навчально-матеріальна база, була занедбана документація, а головне, підупав авторитет школи в очах батьків і громадськості. До середини 90-х років склад педколективу стабілізувався, нормалізувалася в ньому і моральна атмосфера. Зараз усі учителі мають відповідну вищу освіту. Це найбільш кваліфікований і оптимально укомплектований педколектив за всю історію школи.
Непогано функціонували, як і раніше, у роки перебудови фельдшерсько-акушерські пункти.
На належному рівні було і культурне обслуговування населення. Центром всіх культурно-масових заходів був будинок культури та сільська бібліотека. Створений Шипкою Іриною Іванівною жіночий хор користувався заслуженою повагою у глядачів.
У лютому 1990 року друге відділення відокремлюється від колгоспу ім. Чкалова, утворивши самостійний колгосп ім. Шевченка. Тоді ж частина земель (т.з. Федорівка) відійшла до колгоспу «Прогрес». У вересні того ж року міняється керівництво сільської ради: Жарка Сергія К., який обіймав цю посаду після Проходи І.А., достроково було усунено з посади разом із секретарем. Головою виконкому почав працювати Охотник Анатолій Григорович, а секретарем - Мережко Людмила.
У країні все чіткіше визначається новий курс політичного й економічного розвитку. У 1991 році припиняє свою діяльність районний комітет партії. Номенклатурні партійні працівники поспішно займають керівні посади у господарських структурах. Колгоспи реорганізуються у КДСП –колективно – дольові сільгосппідприємства.
18 січня 1992 року загальні збори членів нашого колективного господарства ухвалили утворити на базі колгоспу ім. Чкалова КДСП із тією ж назвою та утвердити розпаювання землі між його членами (поки що на папері). Частина колгоспної землі у межах населених пунктів передається сільській раді. Із фонду цієї землі виконком почав здавати в оренду ділянки до 1,5 га (крім присадибної ділянки) жителям села, а також виділяти землю міським жителям під дачі.
У 1992 році з’являються у нас і перші фермери. У наступні роки почалася проводитися приватизація присадибних ділянок.
Усі ці нововведення і перетворення як в країні в цілому, так і в нашому селі проводилися в умовах «двовладдя» і безладдя, без належної роз’яснювальної роботи серед населення та дотримання справедливості. Як наслідок – ласі куски землі попали в руки начальства та близьких до нього людей, а не справжніх сільських трудівників. Почалося швидке збагачення нуворишів на фоні повального зубожіння основної маси населення. Приватизацію народ влучно охрестив «прихватизацією».