Почино-Софіївка

Почино-Софіївка розташована в степовій частині Придніпровської низовини. Через село протікає невелика річка Кільчень, що впадає в Самару – притоку Дніпра.
Протяжність села – 7 км. Кількість населення на кінець 2006 року – 890 чоловік. Це в основному українці, але тут проживають також росіяни, вірмени, грузини, молдавани.
Про історію села Почино-Софіївки збереглися досить точні відомості. На початку ХVІІІ ст. береги р.Кільчені, в її середній течії, поступово заселялися. Вже в 1740 р. вони були всіяні зимівниками і хуторами запорізького козацтва.
Яр «Крутий» на правому березі річки Кільчень вважався починним, початковим зародком, "розсадником" усіх поселень по степах і берегах р.Кільчені. Урочище Починне, при Кільчені, близько Крутого яру, в 1740 році значиться вже в числі заселених місцевостей запорізького козацтва.
Біля 1765 року запорізькі козаки, сімейні і осілі, що жили в Починному, успішно займалися землеробством і скотарством, а також збагачували своїми сільськогосподарськими виробами ринки Новоселиці (Новомосковська).
Після знищення в 1775 р. останнього коша Запорозького, при роздачі земель і степів козацьких в рангову дачу чиновникам військового і громадянського відомств, місцевість с.Починного дісталась у володіння колезькому раднику І.В.Тібекіну. Отже, на цей час Починне вже стало кріпацьким. Село нараховувало 65 дворів (12 вільних селян чоловіків та 272 кріпосних, а також 9 вільних селян жіночої статі та 219 кріпосних, які були переселені з Курської губернії).
У 1786 році з дозволу архиєпископа Славенського і Херсонського Никифора, за ходатайства Катеринославського намісника Г.І.Синельникова в слободі Починній Новомосковського повіту, закладено церкву Івана Богослава.
У 1795 році Починне належало вже поміщику, титулярному раднику Івану Милорадовичу. Протягом 1800-1845 років село в устах народу і в офіційних даних називалося Починно-Милорадівкою, а пізніше, коли ці землі дісталися поміщиці Софії, – Почино-Софіївкою. Остання назва так і закріпилася за селом в офіційних паперах.
Напередодні селянської реформи 1861 року землями володіли вже Ляшенко Софія ( з родини Милорадовичів), Перець та Водяницький.
Після реформи створена одна селянська община, якій належало 267 десятин малородючої землі. За поміщиками залишалося 2300 десятин, заможні селяни - одноосібники обробляли – 2000 десятин, 123 десятини – церковні землі.
З 1868 року с.Почино-Софіївка – центр волості, до якої входили села Поливанівка, Січкарівка… У 1892 р. відкрито церковно-приходську школу, в якій переважно навчалися діти заможних селян. У 1910 році серед жителів, письменних було лише 9%.
У лютому 1918 року встановлена Радянська влада. Ревкомом все поміщицьке майно розподілене і роздане селянам-біднякам. Поміщики і заможні селяни виступили проти Радянської влади.
Для боротьби із австро-угорськими та білогвардійськими військами створюється партизанський загін, організатором якого був Сороковий Іван Якович. До його складу входили також жителі села Маньковський Лука Леонтійович, Сич Василь Федорович, Сич Левко Федорович, Корнієнко Михайло Іванович, Мирошниченко Тимофій Ф., Наумов Корній і багато інших, понад 30 чоловік. Штаб розташувався в с.Губиниха. Згодом цей загін «влився» до складу партизанського загону, який діяв в новомосковських лісах, ним командував Павло Кицюк.
До кінця 1919 року цей партизанський загін брав участь у багатьох боях проти білогвардійців і перетворився у великий кінний ескадрон, який на початку 1920 року влився до складу Першої кінної армії, що вела боротьбу із денікінцями. У складі цієї армії перебували і колишні партизани Маньковський Лука, Наумов Корній, які за мужність і відвагу були нагороджені орденами.
З 1920 року село Почино-Софіївка переходить до мирного життя: відкривається початкова школа, в якій навчаються 80 дітей, проводиться робота з ліквідації неписьменності. Влітку 1920 року створено комнезам, активістами якого були Сороковий І.Я., Сич В.Ф.
Перша комсомольська організація заснована у 1921 році, організатором і керівником молоді був Сороковий Микола Ананійович, найбільш активними комсомольцями – Ворона Єлисавета Сергіївна, Різниченко Іван Павлович. Комсомольці працювали під контролем і керівництвом партійної організації волості, яка налічувала трьох комуністів: Єгорова Василя Олександровича ( з числа 25-тисячників), Мількулова, Радовицького.
Представник села Почино-Софіївка Бондаренко Данило Петрович був делегатом ІІ з’їзду Рад, а Сич Василь Федорович – делегатом І Всеукраїнського з’їзду Рад.
У роки колективізації (з 1929) р. було створено дві сільськогосподарські артілі: «Вільне поле» (першим головою в ньому був Данило Петрович Бондаренко, у 30-ті рр. - почино-софіївець Євген Пахомович Забрудський, а перед війною – магдалинівець Максим Пантелійович Омеляненко) та ім. Чапаєва (з 1934 р.), збудовані громадські і господарські приміщення.
У роки Великої Вітчизняної війни жителі села Почино-Софіївки виявили стійкість і героїзм на фронтах і в тилу, захищаючи свободу і незалежність своєї Батьківщини.
22 вересня 1943 року доблесні воїни 36-ї гвардійської стрілецької дивізії 7-ї армії 2-го Українського фронту з боями визволили Почино-Софіївку. Фашисти за роки окупації завдали селу величезних збитків: повністю пограбували колгоспи, розстріляли декілька чоловік, при відступі спалили село.
Та вже до дня Перемоги колгоспники майже повністю освоїли посівні площі, почали створювати молочно-товарні ферми в кожній артілі. У село поверталися воїни. Всього в боях з ворогами брали участь 257 чоловік, 144 з них загинули на фронті.
У післявоєнні роки колгоспи села Почино-Софіївка поступово зміцнювались. З 1949 р. обидві артілі села було укрупнено в один колгосп, який називався спочатку ім.Калініна, а з лютого 1963 р. – «Росія». Головою колгоспу в ті роки був Малієнко Михайло Никифорович. Під його керівництвом колгосп «Росія» став одним із найкращих, передових в Магдалинівському районі. Прибутки колгоспу протягом 1953-1963 рр. збільшилися в 10 разів, збудовано 18 господарських будівель, придбано 15 комбайнів, 20 тракторів, 14 автомашин. У 1958 році село було повністю радіофіковано, а в 1960 р. – електрифіковано.
Зростав і добробут колгоспників. За десятиріччя за допомогою артілі збудовано 78 будинків, селяни мали 15 мотоциклів, 208 велосипедів, 12 телевізорів…
На той час діяла восьмирічна школа, директором якої вже більш чверті століття працював Петро Іванович Башмаков, в минулому – військовий льотчик. У школі навчалося 156 дітей та працювало 14 вчителів. Діяв і консультпункт Перещепинської заочної середньої школи, в якому здобували освіту 18 юнаків та дівчат.
Багато колгоспників навчалося в середніх і вищих навчальних закладах.
Було і ким пишатися почино-софіївцям, зокрема своїм земляком поетом Окунем Володимиром Васильовичем, який на той час працював у Дніпропетровському книжному видавництві і одночасно займався літературною діяльністю.

Завдяки В.В.Окуню, жителі Почино-Софіївки багато цікавого дізналися про історію свого села.
У другій половині 1960-х – 70 -ті рр. колгосп «Росія» - передове господарство району, очолював тоді його Іван Федосійович Макаренко – шанована людина, неодноразово нагороджений за трудові заслуги.
За роки його керівництва господарство колгоспу активно розбудовувалось: були споруджені нові корівники, свиноферми, птахоферма, тракторна бригада, у центрі села спорудили гараж, в якому зберігалася колгоспна автотехніка, поряд з гаражем постала лазня, а для малюків відкрилися дитячі ясла. З ініціативи І.Ф.Макаренка та на кошти колгоспу в селі збудована дільнична лікарня на 50 ліжок, в якій головним лікарем більше 30 років пропрацював Володимир Іванович Москаленко. Закінчивши Дніпропетровський медичний інститут, отримавши диплом з відзнакою, Володимир Іванович мав право вільного вибору місця роботи. Обрав Почино-Софіївку…
Все своє свідоме життя пропрацював тут і досяг вагомих успіхів у роботі головний агроном Ігор Михайлович Петров - заслужений працівник сільського господарства, нагороджений медалями.
Активно розбудовувалася Почино-Софіївка і в кінці 1980-х –на початку 90-х років. Головою правління колгоспу «Зоря» тоді був Гурген Володяйович Погосян. Завдяки вмілому керівництву село було повністю газофіковане, заасфальтовані всі вулиці, проведений водогін, зводилися для колгоспників та сільських спеціалістів нові, добротні цегляні будинки, запрацювала своя пекарня. Дивовижним красенем постав у центрі Почино-Софіївки, поряд із середньою загальноосвітньою школою, новий сільський Будинок культури на 300 місць, він і до цього часу є центром культурного життя села.



Упорядник С.В.Забіян, вчитель історії Почино-Софіївської СЗШ